Виховна
робота

МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ

Метою виховного процесу в школі є виховання і розвиток вільної, духовно багатої, життєлюбної, талановитої особистості, що володіє знаннями про природу, людину і суспільство, готова до творчої діяльності і дотримується принципів моральної поведінки.

Головні завдання виховного процесу:

  1. Навчити учнів мислити та розвивати їхні розумові здібності.
  2. Формувати пізнавальні інтереси школярів.
  3. Виявляти й розвивати творчі здібності та задатки учнівської молоді.
  4. Забезпечувати моральні стосунки в учнівському колективі.
  5. Навчати учнів любити людей та життя.
  6. Прилучати до духовних національних і загальнолюдських цінностей.
  7. Формувати моральне ставлення до людини, праці, природи, батьківщини.
  8. Формувати та розвивати риси характеру кожного учня на основі принципу природо відповідності за програмою духовного і морального вдосконалення.
  9. Розвивати комунікативні здібності учнів.

Напрями виховання:

  1. Забезпечення розвитку й самовдосконалення.
  2. Формування духовності.
  3. Соціальна орієнтація.
  4. Виховання самостійності.
  5. Забезпечення самореалізації в різних сферах життєдіяльності.

Мета і завдання виховання в сучасній школі

Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть.

В Україні загальна мета виховання – всебічний розвиток людської особистості як рівновеликої цінності – конкретизується через систему виховних завдань, які об’єднані в напрями.

Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:

  • засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
  • розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
  • розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію;
  • вироблення вміння самостійно здобувати знання;
  • готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
  • формування особистісного світогляду – узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.

Громадянське виховання:

  • формування потреби та уміння жити в громадянському суспільстві;
  • готовність розвивати демократичне громадянське суспільство в Україні;
  • виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством;
  • виховання любові до рідного краю, свого народу, держави;
  • формування національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань;
  • виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, що проживають в Україні;
  • формування культури міжетнічних і міжнаціональних відносин;
  • формування політичної культури.

Правове виховання:

  • прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;
  • виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);
  • засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;
  • формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між Ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
  • виховання поваги до прав і свобод інших людей;
  • формування активної протидії випадкам порушення законів.

Моральне виховання:

  • формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших позитивних якостей;
  • виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;
  • виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;
  • готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;
  • подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;
  • виховання культури поведінки.

Художньо-естетичне виховання:

  • оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;
  • формування системи знань про світову культуру і мистецтво;
  • розвиток естетичних потреб і почуттів;
  • розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;
  • готовність будувати власне життя за законами краси.

Трудове виховання:

  • вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;
  • формування трудових навичок та умінь;
  • формування уміння самостійно й ефективно працювати;
  • розвиток потреби в творчій праці;
  • виховання діловитості, підприємливості ;
  • виховання почуття господаря й господарської відповідальності;
  • формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.

Екологічне виховання:

  • формування розуміння необхідності гармонії людини з природою;
  • засвоєння знаннями про природу рідного краю;
  • виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;
  • формування готовності до активної екологічної діяльності;
  • формування основ глобального екологічного мислення.

Фізичне виховання:

  • озброєння школярів науково обґрунтованими знаннями про здоров’я і засоби його зміцнення;
  • виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров’я і здоров’я інших людей;
  • забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді; фізичне, духовне і психічне загартування;
  • формування навичок санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;
  • розвиток потреби у здоровому способі життя.

Статеве виховання:

  • психосексуальна підготовка;
  • формування готовності укласти шлюб і виконувати сімейні обов’язки;
  • формування культури сімейних і статевих відносин.

Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об’єктивний характер, оскільки випливають із об’єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.

У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головною складовою діяльності школи, а моральне, духовне становлення особистості – її найважливішими напрямами.

Так, у США документ “Америка-2000: Стратегія розвитку освіти” (1991) передбачає використати школу як “центр, здатний перебудувати розвиток цивілізованого суспільства”. Програму морального виховання пропонує базувати на біблейських цінностях і принципах. На перший план висуваються чесність, цілісність, прямота, старанність, особиста відповідальність. Описано 60 головних рис характеру, які слід формувати у дітей (відвага, стійкість, рішучість, настирливість, співчуття, терпимість та інші).

У доповіді національної комісії з освіти Великобританії (1993) сказано, що “Освіта – це не тільки перевага знань, але й наділення моральною, духовною силою”. Школа повинна передавати підростаючому поколінню такі цінності, як громадянськість, правдивість, повагу до інших, почуття обов’язку перед суспільством, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис) тощо.

В інструкціях Міністерства освіти Франції (1985) підкреслюється, що “У процесі навчання необхідно виховувати особистість цивілізованого і демократичного суспільства, спрямовану до істини, з вірою в людський розум, з почуттям відповідальності, власної гідності, поваги до інших людей, солідарності, неприйняття расизму, розуміння універсальності різних культур, любові до Франції, невід’ємної від любові до Свободи, Рівності, Братерства”.

У Японії закон про освіту (1947) проголошує, що на школу покладена місія формування нації, яка служить ідеалам миру і людяності. Документ визначає цілі “повноцінного розвитку особистості”, виховання “будівників миролюбної держави і суспільства”, людей, які “люблять істину і справедливість, особисту свободу, працю, відповідальних і незалежних”. У 1966 році програма шкільного виховання була конкретизована. Було видано “Опис ідеального японця”, в якому визначалися 4 групи якостей:

  1. якості персональні: бути вільним, розвивати індивідуальність, бути самостійним, керувати своїми бажаннями, володіти почуттями пієтету (лат. благочестя);
  2. якості сім’янина: вміти перетворити свій дім у місце любові, відпочинку і виховання;
  3. якості суспільні: бути відданим роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності;
  4. громадянські якості: бути патріотом, поважати державну символіку, володіти найкращими національними якостями.

References:

  1. «Українська педагогіка», Освітній портал
  2. Навчальні матеріали онлайн

Тематичні години спілкування

Методичні рекомендації щодо проведення години спілкування.

Мета, завдання і правила проведення години спілкування

Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що відбуваються в житті, залучають їх у процес вирішення власних про­блем. Важливо проводити годину спілкування не час від часу, а в системі, за певною технологією.

Мета години спілкування – допомогти у вирішенні проблем, розвивати в учнів здатність вирішувати ці проблеми самостійно.

Завдання: викликати дітей на відверту розмову один з одним, ініці­ювати чесну дисципліну серед школярів. Дуже важливий неосудливий тон дискусії.

Як відзначають Джейн Нелсон у «Позитивній дисципліні» і Вільям Глассер у «Школі без невдах», особливо варто виділити деякі моменти, яких не повинно бути на годині спілкування:

  • не дозволяйте дітям засуджувати або звинувачувати інших;
  • не залучайте дітей до вистежування й виявлення правопоруш­ників;
  • не карайте весь клас за поведінку окремих дітей;
  • щоб залучити клас до пошуку справедливого й правильного рішен­ня, треба створити атмосферу співпраці.

При організації й проведенні години спілкування важливе дотримання низки правил або вироблення власних, наприклад:

  • спробувати самим вирішити проблему;
  • не чинити один на одного ніякого тиску;
  • слухати один одного й не перебивати.

Структура години спілкування

Структура класних зборів може бути такою.

  1. Представлення обговорюваної проблеми (класним керівником або учнями).
  2. Виклад інформації з проблеми.
  3. Початок дискусії: «Що нам необхідно зробити для того, щоб…», «Результат вийшов таким, тому що…»
  4. Пропозиції щодо вирішення проблеми.
  5. Вибір рішення.
  6. Обговорення передбачуваного результату рішення.
  7. Закриття зборів.

Процедура години спілкування

Процедура години спілкування передбачає й особливі умови. Школярі повинні сидіти по колу, бачити того, хто говорить. Не менш важливо дотримуватися встановлених часових обмежень. Для учнів початкової школи досить 30 хвилин, а для старших школярів – 45 хвилин. Якщо обговорення, дискусія відбуваються успішно й цікавлять усіх учнів, то час може бути продовжено, але до розумних меж. Разом із класом необ­хідно встановити, як часто організовувати класні збори, зустрічі. Однак можуть виникнути ситуації, що вимагають невідкладного проведення класних зборів, тоді їх можна організувати вранці, до початку занять. На класних зборах можуть вирішуватися питання виборів і перевиборів органів самоврядування; проводяться групові ігри на відкритому повітрі з моделювання соціальних ситуацій, тренування позитивного мислення; створення класних правил для досягнення бажаної етичної поведінки; вирішення конфліктів і налагодження дружніх взаємин між учнями. За допомогою різноманітних форм діяльності учнів у самоврядуванні клас­ному керівникові необхідно визначити внутрішній ріст дітей. Це може бути виражене в переліку спеціальних навичок, характерних для дітей різного віку.

Для учнів початкових класів характерні такі основні навички:

  1. Розуміти й описувати проблему, виступати не соромлячись.
  2. Висловлювати власну думку, брати активну участь в обговоренні питання (проблеми).
  3. Уміти слухати, коли інші діляться своїми ідеями, думками.
  4. Підтримувати тривалий контакт.
  5. Чекати й не переривати мовця.
  6. Відповідально ставитися до дорученої справи, розвивати здатність до рефлексії.
  7. Приймати рішення, адекватне проблемі, потім дотримуватися його.

Для старших школярів характерні такі основні навички:

  1. Уміти пропонувати більш ніж один спосіб вирішення проблеми.
  2. Враховувати різні точки зору.
  3. Передбачати різні наслідки пропонованих рішень.
  4. Використовувати активне слухання для перефразування й повто­рення ідей інших учасників.
  5. Реагувати на інших на основі принципу емпатії.
  6. Відповідально виконувати й брати активну участь у всіх справах класу.
  7. Розвивати здатність до рефлексії.

Година спілкування як одна з головних форм виховання в школі

Форма – це зовнішній обрис, зовнішній вид, контури предмета; зо­внішнє вираження якого-небудь змісту.

Форма виховної роботи – це сукупність організаторських прийомів і виховних засобів, що забезпечують зовнішнє вираження виховної робо­ти (композиційна побудова виховного заходу).

Форми виховної роботи – явище динамічне. Існуюча система форм виховної роботи постійно поповнюється новими, відповідно до умов шкільного життя.

Існують різні підходи до класифікації форм виховання, в основі яких лежить та чи інша ознака:

  1. за кількістю учасників: масові (шкільний бал), групові (класні збо­ри), індивідуальні (бесіда);
  2. за видами діяльності: пізнавально-розвивальні (вікторина), роз­важальні (дискотека), за напрямами виховної роботи (профорієнтаційні, фізкультурно-оздоровчі тощо справи);
  3. за результатом: інформаційний обмін (усний журнал), ви­роблення спільного рішення (збори), суспільно значущий продукт (акція милосердя).

Широко розповсюдженою формою виховної роботи є годи­на спілкування (година класного керівника).

Година спілкування – це форма виховної роботи, при якій школярі під ке­рівництвом педагога включаються в спеціально організовану діяльність, яка сприяє формуванню системи відносин до навколишнього світу.

Виділяють два основні види виховної години: тематична і година спілкування з поточних справ у класі.

Функції виховної години

Година спілкування виконує такі функції:

  1. просвітницьку – дає можливість розширити коло тих знань учнів, які не знайшли відображення в навчальних програмах. Ці знання можуть містити в собі інформацію про події, що відбуваються в країні, за кордо­ном. Об’єктом обговорення може бути будь-яке явище або подія;
  2. орієнтувальну – сприяє формуванню ставлення до навколишньо­го світу, виробленню ієрархії матеріальних і духовних цінностей; допо­магає оцінювати явища, що відбуваються в житті (вона тісно пов’язана з просвітницькою, тому що не можна навчити учнів оцінювати явища, з якими вони не знайомі; хоча година спілкування може виконувати суто орі­єнтувальну функцію);
  3. спрямувальну – дає змогу перенести обговорення того чи іншого явища в рамки реального досвіду учнів.
  4. формувальну – формує в учнів навички обмірковування й оцінки своїх учинків і самих себе, навички ведення діалогу й побудови вислов­лювання, відстоювання власних поглядів.

Типи години спілкування

Година спілкування морального спрямування

Мета:

  1. Освіта учнів з метою вироблення власних моральних поглядів, су­джень, оцінок.
  2. Вивчення, осмислення й аналіз морального досвіду поколінь.
  3. Критичне осмислення й аналіз власних моральних учинків, учинків однолітків та однокласників.
  4. Розвиток моральних особистісних якостей, таких як доброта, ба­жання допомагати людям, уміння визнавати свої помилки, відстоювати власну точку зору і поважати чужу (не можна проводити часто).

Година спілкування пізнавально-інтелектуального спрямування

Мета:

  1. Розвиток пізнавального інтересу учнів.
  2. Розвиток уміння усвідомлювати свої індивідуальні можливості, прагнення до самовдосконалення.

Тематична година спілкування

Мета:

  1. Розвиток кругозору учнів.
  2. Сприяння духовному розвитку учнів, формуванню їхніх інтересів і духовних потреб.

Година спілкування інформаційного спрямування

Мета:

  1. Формування в учнів причетності до подій і явищ суспільно-політичного життя своєї країни, свого міста, району.
  2. Застосування знань, отриманих на уроках історії йсуспільство­знавства.
  3. Формування власного ставлення до того, що відбувається.
  4. Розвиток дослідницьких умінь.

Форми години спілкування

  • бесіди (естетичні, моральні);
  • диспути;
  • зустрічі з цікавими людьми;
  • вікторини 3 різних сфер знань;
  • дискусії;
  • КВК;
  • інтерактивні ігри;
  • ігри-подорожі;
  • тренінги;
  • читацькі конференції.

Класний керівник обирає зміст і форму проведення години спілкування, виходячи з:

  • вікових і психологічних особливостей школярів;
  • цілей і завдань, які він ставить;
  • моральних установок, інтересів, потреб учнів.

Підготовка й проведення

При підготовці й проведенні виховного заходу необхідно орієнтува­тися на таку систему дій:

  • визначити тему, сформулювати мету;
  • скласти план (сценарій);
  • підібрати відповідний матеріал, наочне приладдя, музичне оформ­лення й т. ін. з теми;
  • дати завдання учням для попередньої підготовки (якщо це перед­бачено планом);
  • визначити ступінь доцільності участі у виховній годині інших пе­дагогів або батьків.

Поради щодо проведення години спілкування:

  • від предметної інформації – до оцінки інформації;
  • від загальних оцінок – до розгорнутих суджень;
  • увага до виступів учнів;
  • акцент на важливих моментах;
  • міркування разом з дітьми;
  • спільний пошук шляхів вирішення проблеми;
  • урахування психологічних особливостей сприйняття матеріалу учнями (слабка увага – зміна діяльності: музична пауза / фізкультхвилинка / гостре запитання);
  • участь дітей у складанні плану виховних годин (чверть/півріччя/ рік);
  • вибір із декількох запропонованих.

Аналіз години спілкування

Він потрібний вихователеві для визначення завдань індивідуаль­ної роботи з вихованцями, виділення стратегічних напрямів роботи з класом.

Виділяють дві сторони аналізу.

Перша – це спільний аналіз учителя з вихованцями (рефлексія). За­вдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти учням зіставити намічене й результат; причому важлива не констатація, а аналіз діяльності, оцінка внеску кожного; виділення позитивних моментів в організації спільної діяльності.

Інша сторона – це педагогічний аналіз. Схематично він виглядає так:

  • Чому? Навіщо? – Потреби, особливості, інтереси.
  • Що? – Ціль.
  • Як? – Методи, форми роботи. Активність, захопленість, інтерес, емоційний стан учнів. Удачі, труднощі.
  • І що ми з цього маємо? – Результат, продовження роботи.

Критерії ефективності  години спілкування:

До них належать:

  • особистісна значущість для учнів;
  • комфортність, сприятливий психологічний клімат;
  • можливість для прояву й розвитку індивідуальних і творчих здіб­ностей школярів;
  • збагачення життєвого досвіду учнів;
  • духовно-моральна цінність;
  • включеність учнів у підготовку й проведення виховної години.

Психолого-педагогічна характеристика класу
(приклад характеристики 8 класу)

1. Загальні відомості про класний колектив, історія його формування.

У 8 класі навчаються 10 учнів (з них хлопчиків – 4, дівчаток – 6). Всі учні 1995 року народження. Колектив сформований у 2008 навчаль­ному році, діти прийшли в ліцей з різних шкіл. Усі вчителі, у тому числі класний керівник, для них нові.

2. Керівництво й організація класного колективу.

На початку навчального учні обрали старосту. Максим Диренко – явний лідер у класі, активний, наполегливий, має авторитет серед учнів, здатний організувати їх на будь-який позакласний захід (збори ліцею, випуск стінгазети), до того ж важливим є його прагнення залучити кож­ного; старанний учень – завжди готовий до уроку, адекватно реагує на критику.

У класі є неофіційний «ватажок» – Євген Зотов, занадто балакучий, надмірно рухливий, легко відволікається, імпульсивний, винить інших у своїх помилках, ставить багато запитань, які не стосуються теми. Резуль­татом такої поведінки є порушення дисципліни в класі. Незважаючи на це, перебуває в добрих .стосунках з однокласниками.

У колективі погана групова згуртованість, що може бути зумовлено поганою адаптацією багатьох дітей до нового колективу. Незалежно від цього в класі дівчатка добре спілкуються з хлопчиками і навпаки. Ко­лектив можна розглядати як єдине ціле, оскільки на даному етапі розви­тку відносин відсутні будь-які угруповання, діти виявляють цікавість до спільної справи.

Класний керівник – Ширинян Любов Олександрівна, учитель гео­графії, педагог з 21-літнім стажем роботи в школі, має вищу педагогічну освіту. Вона намагається з’ясувати інтереси учнів і зацікавити їх спільни­ми справами. Діти поважають свою «класну маму», вже за місяць у них склалися досить теплі відносини.

3. Зміст і характер колективної діяльності.

Загалом у класі гарна успішність, учнів більшою мірою цікавлять гу­манітарні дисципліни, але вони також не оминають питання практичної значущості багатьох аспектів точних наук. Усі оцінки вчителі виставля­ють у щоденники, які на початку кожного тижня збирає класний керів­ник. Дисципліну під час навчальної діяльності практично не порушують. На контрольних роботах намагаються допомагати один одному. Шпар­галками, видно, ще не навчилися користуватися.

У позаурочний час майже всі учні займаються спортом: дівчатка ходять на танці й гімнастику, а хлопчики – на футбольну секцію в сусідню школу.

4. Аналіз конкретних прикладів впливу колективу на особистість школяра й особистості на колектив.

З власної педагогічної практики можу навести приклад одночасно­го впливу особистості на колектив і колективу на особистість. В одному з моїх 10-х класів з’явився новий учень. Гарного першого враження він на мене не справив. Обстановка в класі до його появи була досить ста­більна і сприятлива: учні були дружні, регулярно ходили на уроки, прак­тично всі виконували домашнє завдання. З появою нового хлопчика я по­чала зауважувати розподіл класу на окремі групи, через якийсь час клас розділився на два угруповання. В одному з них залишилися ті, які про­довжували ходити на уроки, виконувати домашнє завдання, а в іншій – їх повна протилежність. Дійшло до того, що на перших і останніх уроках були присутні 5-6 учнів. Але новенький у ліцеї більш ніж на два місяці не затримався, видно, як і в попередній школі, і незабаром на уроки стало приходити більше учнів. І та група, яка продовжувала ходити на заняття, впливала на учнів, які залишилися без «ватажка».

5. Загальні висновки.

Колектив поступово розвивається, і я впевнений, що з кожним днем його згуртованість тільки збільшується. Учні завжди бадьорі, веселі й життєрадісні. Проявляють високу активність на уроках. Досить дис­ципліновані, уміють слухати педагога.

Поки що видно тільки один недолік – не сформовано згуртований колектив, немає гарних дружніх відносин між усіма його учасниками. Для усунення цього недоліку класному керівникові потрібно зацікавити дітей однією спільною справою або ідеєю, а також провести декілька те­матичних вечорів (або проводити їх постійно) для всіх учнів класу.

Золоті правила педагога

  1. Прийшов у школу – зроби розумне й шляхетне лице.
  2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє ди­тинство й про всякий випадок з’їж морозиво.
  3. Гроші й педагогіка – речі мало сумісні.
  4. Нехай усі манекенниці світу, побачивши твою посмішку, подадуть у відставку.
  5. Не заходь у душу до дітей, якщо тебе про це не просили.
  6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.
  7. Жартуй доти, доки не навчишся.
  8. Пам’ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель – спопелити душу.
  9. Приходити на урок треба настільки підготовленим, щоб знати точ­но: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.
  10. Щоразу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.
  11. Намагайся їсти щодня.
  12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге й щасливе педагогічне життя.
  13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з’ясувати, як уза­галі з нею справи до неї ставляться.
  14. Люби кого-небудь, крім школи, і тоді в тебе буде все в порядку.
  15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти – артист, ти – най­кращий педагог, ти – найщасливіша людина.
  16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.
  17. Пишайся своїми помилками, і тоді в тебе їх буде з кожним роком усе менше.
  18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішки на обличчях дітей.
  19. Якщо ти вмієш звичайний факт подати як відкриття й домогтися подиву й захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.
  20. Пам’ятай: гарні педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.
  21. Віддай школі все, а, вийшовши зі стін школи, почни нове життя.
  22. Постарайся завжди бути здоровим, навіть якщо в це хтось не по­вірить.
  23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: «Ось учитель­ка пішла».
  24. Не спи на уроці – поганий приклад заразливий.
  25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.
  26. Пам’ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.
  27. Добре, якщо пізнього вечора, коли ти згадаєш своїх учнів, облич­чя твоє осяє усмішка.

Сім правил молодого вчителя

Зберегти тепло любові й передати його дітям – найважливіша місія вчителя. Ось деякі поради, які допоможуть молодим учителям досягти цього.

1. Якщо ви розпочинаєте вивчення свого предмета в якомусь класі, по­цікавтеся: чи учні чули про нього і як саме вони уявляють його зміст; кому дуже хочеться його вивчати, а кому це здається нецікавим і чому. Не шкодуйте години на цьому уроці, щоб спростувати хибні уявлення учнів про нецікавість та некорисність вашого предмета. До цього заохочуйте бажаю­чих учнів та самі заздалегідь продумайте й наведіть переконливі аргумен­ти й життєві приклади. Потрібно, щоб учні відчули ваше захоплення своїм предметом і щоб воно знайшло в них емоційний відгук. Підкресліть також, що буде цікавим і сам процес вивчення предмета, кожен матиме можливість виявити свої знання та здібності, а ви справедливо їх оцінюватимете.Якщо ви продовжуєте вивчення предмета, на першому уроці поці­кавтесь, як учні ставляться до нього, чи є такі, хто цікавиться ним поза уроками, можливо, мріє присвятити йому своє професійне життя. Кому предмет не подобається і чому? Підкресліть, що учні у вашій присутності можуть вільно думати й висловлюватися (не тільки з цього питання, а за­галом) та водночас розкрийте важливість предмета, який ви викладаєте.

2. Наголосіть, що учні набули певного життєвого досвіду з предмета, який стане в нагоді під час його подальшого вивчення. Багато чого учні самостійно дізнаються з різних джерел. Скажіть, що передбачається на заняттях упроваджувати, поруч з іншими формами навчальної діяльнос­ті, роботи в малих групах (по 3-5 учнів), де кожен матиме можливість виявити свої знання та здібності, а змагання між такими групами нада­дуть більшої цікавості та емоційності педагогічному процесові.

3. Підкресліть, що ви прагнете справедливого, об’єктивного оціню­вання знань учнів.

4. Не залишайте без уваги найперші і найменші спроби порушення дис­ципліни. Якщо можете, пожартуйте з цього приводу, розкажіть анекдот чи бувальщину на шкільну тематику або скажіть щось інше, дотепне й до­речне, на адресу учня, який заважає. Якщо у вас це не виходить, тоді сер­йозно поговоріть із цим учнем про те, що ви прагнете до взаєморозуміння, добрих стосунків із учнями, та це не виключає виконання кожним своїх обов’язків, що, зрештою, не гостинно та не гуманно зустрічати будь-яку нову людину недоброзичливо, намагатися зашкодити їй. Можна запропо­нувати, щоб він уявив себе на місці людини, яка прийшла до якогось ново­го гурту і з неї починають кепкувати. Можна також звернутися до нього із запитаннями: «Ви нас усіх за щось не поважаєте? Ми заподіяли вам зло? Ні? Тоді чому ви намагаєтеся нас принизити, заважаєте нам?»

Коли й після цього повторюються порушення дисципліни, на пере­рві чи після уроку знайдіть можливість поспілкуватися наодинці з кож­ним. Поцікавтеся, можливо, учнів щось не влаштовує на ваших уроках, та непомітно перейдіть на їхні інтереси, життєві перспективи, сім’ю. Якщо ви щиро цікавитиметеся цими питаннями, учень відчує інтерес до себе, вашу доброзичливість, себто побачить вас як людину з нового боку.

5. За жодних обставин не кричіть на учнів.

6. Відвідайте уроки інших учителів, поспостерігайте за поведінкою ваших учнів, особливо порівняйте, як поводяться порушники дисциплі­ни на ваших уроках, поцікавтесь у вчителів їхньою думкою про них, за­галом більше дізнайтеся про них.

7. Звертайтеся по допомогу до завуча чи директора школи з питань поведінки та успішності учнів тільки в крайньому разі, після того, як ви випробували всі способи свого впливу на цих учнів.

Урахувавши ці поради й поводячись таким чином, ви вже з перших уроків забезпечите враження про себе як про порядну людину, цікавого вчителя та непересічну особистість. Учні оцінять вашу дотепність, від­критість, щирість, толерантність, демократизм, увагу та співчуття до них. Діти швидко зрозуміють, що ви їх сприймаєте, любите такими, якими вони є, вірите в них, поважаєте й підтримуєте їх.

Пам’ятка педагогу

1. Крокуй спокійно серед гамору та поспіху – пам’ятай, який мир може бути у тиші.

2. Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігай добрі стосунки з людьми.

3. Спокійно і ясно проголошуй свою правду, слухай також те, що ка­жуть інші, навіть якщо вони говорять не надто розумно, – бо в цьому є якийсь сенс.

4. Якщо порівнюватимеш себе з іншими, можеш стати гордим або зневіреним, бо завжди були й будуть гірші й кращі від тебе.

5. Радій як зі своїх успіхів, так і з планів.

6. Якою б скромною не була твоя праця, виконуй її самовіддано і до­бросовісно. Повір: це справжня цінність супроти мінливої долі.

7. Будь обережним у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман. Але нехай це не заступить тобі справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя усюди сповнене геройства.

8. Будь собою і не опирайся почуттям. Не будь цинічним у любові, бо серед черствості й розчарувань вона єдина вічна, як трава.

9. Приймай спокійно все, що несуть із собою літа, без гіркоти поли­шай те, що дарувала молодість.

10. Зміцнюй силу духу, щоб у несподіваному нещасті стала для тебе щитом.

11. Не віддавай себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів по­роджують нудьга та самотність.

12. Дотримуйся необхідної дисципліни, але вмій бути лагідним до себе. Пам’ятай: ти – дитина Всесвіту і маєш право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І чи зрозуміло це тобі, чи ні – повір, що світ цей є таким, яким повинен бути.

13. Отож, будь у мирі з Богом, що б ти не думав про Його існування, чим би не займався і якими б не були твої прагнення.

14. У вуличному гаморі, у метушні життя збережи спокій своєї душі. З усіма своїми пастками, втомою і втраченими мріями цей світ усе ж чу­довий.

15. Будь уважним і намагайся бути щасливим.

Єдині вимоги до учнів

1. Учні приходять до школи за 15 хвилин до початку занять.

2. Перед входом до школи учень повинен витерти ноги, перевзутися у змінне взуття і, не поспішаючи, іти на той поверх, де знаходиться його клас.

3. До приходу вчителя учні готують усе необхідне до уроку. Підручник, щоденник, зошити мають бути акуратно покладені на парті.

4. Запізнюватися на уроки забороняється.

5. Учням забороняється приносити до школи речі, які не потрібні для занять.

6. Учні зобов’язані приходити до школи у шкільній формі.

7. Тільки на уроки фізкультури учні повинні з’являтися у спортивній формі, а на заняття в майстерні – у спеціальному одязі.

8. Учні зустрічають вчителя встаючи.

9. Без дозволу вчителя або класного керівника ніхто з учнів не має права пересідати за іншу парту.

10. Учні, які бажають відповісти на запитання, поставлене вчителем, або звернутися із запитанням до вчителя, повинні підняти руку, поста­вивши її ліктем на парту.

11. Отримавши відповідний бал на уроці, учень обов’язково подає вчителеві щоденник.

12. Після закінчення уроку учні встають тільки після слів учителя: «Урок закінчено».

13. Після закінчення уроків учні організовано виходять із класу.

 

При роботі з неблагополучними сім’ями класному керівнику необхідно:

1. Сприяти виявленню неблагополучних сімей як засобу профілак­тики соціального сирітства (знання умов проживання дитини, наявність акту матеріального обстеження).

2. Підвищувати педагогічну культуру всіх категорій батьків, зокрема:

  • організувати педагогічну освіту; переконувати батьків у тому, що сімейне виховання – це не моралізування, нотації або фізичні покаран­ня, а весь спосіб життя батьків (насамперед здоровий), напрям думок, учинків самих батьків, постійне спілкування з дітьми з позицій гуман­ності.
  • залучати батьків до діяльності як активних вихователів (сімейні свята в школі, позаурочна позашкільна діяльність, участь у керуванні школою).

3. Щоб уникнути насильства, жорстокості, агресивного поводження стосовно своїх дітей, формувати правову культуру батьків.

4. Проводити контрольно-корекційну роботу з батьками (анкетуван­ня, тестування, аналіз рівня вихованості, навченості дітей, індивідуальні бесіди тощо).

5. Враховувати особливості виховання в кожній окремій сім’ї; спи­раючись на позитивний досвід, підвищувати пріоритет сім’ї й сімейних традицій у всіх суб’єктів освітньої діяльності: дітей, батьків, педагогів.

6. Усунути почуття провини батьків за свою неспроможність резуль­тативного виховання дитини (окремий план роботи із проблемними гру­пами батьків).

Використані джерела інформації

Шелестова Л. Виховна година // Класному керівнику : 1000 важливих дрібниць / упоряд. Л. Шелестова, Н. Чиренко. – К. : Шкільний світ, 2010. – С. 21-29.

Сценарії